Судьям разъяснили, как освобождать от уголовной ответственности

Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел направил в адрес общих местных и апелляционных судов Информационное письмо относительно правильного применения норм Уголовно-процессуального кодекса Украины при освобождении лиц от уголовной ответственности в соответствии с частью 4 статьи 309 Уголовного кодекса Украины.

Этой нормой, напомним, устанавливается, что лицо, добровольно обратившееся в лечебное учреждение и начавшее лечение от наркомании освобождается от уголовной ответственности за незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозку или пересылку наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов без цели сбыта.

Інформаційний лист

щодо правильного застосування норм Кримінально-процесуального кодексу України при звільненні особи від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 4 ст. 309 Кримінального кодексу України

І. Розглядаючи питання звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 44 Кримінального кодексу України (далі – КК України), варто зазначити, що підстави такого звільнення законодавець умовно поділив на кілька груп. Зокрема, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України) через законодавчо закріплене формулювання «може бути звільнено», а у ст. 7 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) «суд може звільнити» вказує на те, що таке звільнення від кримінальної відповідальності є правом суду. Водночас у ч. 4 ст. 309 КК України передбачено спеціальну підставу звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка зобов’язує суд здійснити таке звільнення за умови наявності всіх означених конкретною нормою обставин. На це вказує і Пленум Верховного Суду України (далі – Пленум ВСУ) в постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12.

Тому вважаємо, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, посилатися на ст. 48 КК України не є коректним.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.

Тобто суд відповідно до положень кримінального закону, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, повинен з’ясувати: 1) чи вчинила особа злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України; 2) чи звернулася вона до лікувального закладу добровільно, а не вимушено, тобто чи ставила вона за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин; 3) чи розпочала лікування. Відсутність хоча б однієї із цих умов, а також незгода винної особи на закриття кримінальної справи з відповідної підстави унеможливлює звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України.

Слід зазначити, що Пленум ВСУ у постанові «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, або прекурсорів» від 26 квітня 2002 року № 4 вказує на необхідність з’ясування судом питання, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї. Вважаємо, що вказівка на необхідність з’ясування цього питання зумовлена тим, що вчинення особою дій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України, не обумовлює безпосереднє вживання нею наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, внаслідок чого потреба у лікуванні такої особи буде відсутня.

Іншими словами, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, якщо: її вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, доведена; вона виявила бажання вилікуватися і для цього звернулася до відповідного закладу добровільно та розпочала лікування; заявила клопотання особисто чи через захисника про її звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи на цій підставі.

При цьому відповідно до положень ст. 22 КПК України спростування наданих винним матеріалів (наприклад, довідки з лікувального закладу, лікарняного листка тощо), доведення того, що особа звернулася до лікувального закладу вимушено, щоб ухилитись у такій спосіб від кримінальної відповідальності, покладається насамперед на обвинувача (якщо клопотання подано винним під час судового розгляду) чи особу, у провадженні якої перебуває кримінальна справа (якщо клопотання подано під час досудового розслідування цієї справи). За відсутності означених доводів, з’ясувавши наявність необхідних умов, суд зобов’язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

ІІ. З приводу питання, на якій стадії судового процесу можливе звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, варто зазначити, що:

-       підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності, визначена ч. 4 ст. 309 КК України, є спеціальною, оскільки законодавець передбачив її безпосередньо в нормі Особливої частини КК України, при цьому вона, так би мовити, є похідною від загальної підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, тобто втрати суспільної небезпечності на час розслідування чи розгляду справи в суді особи, яка вчинила злочин (ст. 48 КК України);

-       в кримінально-процесуальному законі спеціальна норма, яка передбачала б порядок звільнення особи на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, відсутня. У зв’язку з цим можна дійти висновку, що вирішувати питання з приводу такого звільнення суд має в порядку ст. 7 КПК України. Такої ж думки дотримується Пленум ВСУ у постановах від 26 квітня 2002 року № 4 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, або прекурсорів» та від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»;

-       стаття 7 КПК України, на відміну від ст. 6 КПК України, не вміщує будь-яких обмежень із приводу моменту розгляду судом клопотання винного, незважаючи на те, чи справа надійшла з поданням, чи з обвинувальним висновком. Водночас ст. 237 КПК України регламентує, що серед питань, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді справи, є питання з приводу наявності (відсутності) підстав для закриття справи. Згідно із ч. 2 ст. 240 КПК України учасники, які з’явились на попереднє судове засідання, висловлюють свої думки щодо питань, зазначених у ст. 237 КПК України, тобто і стосовно підстав для закриття справи також. При цьому прокурор не позбавлений права висловлювати свою думку з приводу заявлених клопотань учасників. Ч. 1 ст. 248 КПК України вміщує положення, відповідно до якого за наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. 1 ст. 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 КПК України, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу.

Іншими словами, при попередньому розгляді справи можливе звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, але слід враховувати, що: 1) якщо кримінальна справа надійшла з поданням органу досудового слідства щодо звільнення особи на цій підставі, суд, розглянувши матеріали справи та встановивши, що зазначені вище умови звільнення наявні, а доводи щодо їх спростування відсутні (подані документи не викликають сумніву), приймає рішення щодо відповідного звільнення особи та закриття кримінальної справи; 2) якщо кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком і на попередньому її розгляді заявлено клопотання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, суд, з’ясувавши, що визначені кримінальним законом умови виконано, але прокурор піддає сумніву їх правдивість та наполягає на більш детальному їх вивченні, має забезпечити реалізацію права прокурора на перевірку відповідних документів; 3) якщо кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком і на попередньому розгляді справи заявлено клопотання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, визначені кримінальним законом умови виконано та їх правдивість ні в кого не викликає сумнівів, суд повинен звільнити особу від кримінальної відповідальності та закрити кримінальну справу. Такі ж правила слід застосовувати і при внесенні зазначеного клопотання під час судового слідства. При цьому варто наголосити, що суд при винесенні рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 309 КК України на попередньому розгляді справи має керуватися ст. 44 КК України, ч. 4 ст. 309 КК України та статтями 244, 248 КПК України, а під час судового розгляду – ст. 44 КК України, ч. 4 ст. 309 КК України та ст. 282 КПК України.

Запись опубликована в рубрике Судебная практика с метками , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>